І знову сон, і знову все як було:
мовчать слова і зупинився час.
В твоїх очах на мить лиш спалахнуло
й погасло знову, що єднало нас.
І знову сон... Так близько все далеке.
Мовчать слова і погляди мовчать.
Чому, скажи, я чую тихий клекіт?
Це наші душі потай гомонять.
І знову сон - світанком він розтане,
впаде росою на пелюстки дум
і сколихне кохання мережане,
залишивши опісля себе сум.
I знову сон
© Copyright: Ксения Фуштор, 2014
Свидетельство о публикации №114080609834
Свидетельство о публикации №114080609834
Рецензии