Ви людям усмішки даруйте
Хоч на душі завжди печаль
А серце все кричить рятуйте
Та ніхто не чує це на жаль
Та і навіщо комусь знати
Що так тривожить по ночам
Коли не можеш навіть спати
Ти молишся своїм Богам
Коли не радує нічого
Коли втрачаєш життя смак
Не бачиш доброго ні злого
Ти не міняєшся ніяк
І все стає таке буденне
І так триває день за днем
Живеш життя своє злиденне
З давно погашеним вогнем
А навкруги людей чимало
Та відчуваєш що ти сам
І ніби все уже дістало
Й не хочеш вірить чудесам
Думки сумні туманять розум
А палець тисне на гачок
І постріл цей подібний грозам
Завершить цей життя шматок
-=zeus=- 30.07.14
Крик души
© Copyright: Владислав Досыч, 2014
Свидетельство о публикации №114080605709
Свидетельство о публикации №114080605709
Рецензии
