Я відкрию очі
І побачу Небо,
Що пливе повільно у моє вікно...
Мрію я щоночі
Не про те, що треба,
Лиш про те - що хочу я давним давно -
Про зірки іскристі
І про вільну пам'ять...
Про батьків, що вчаться у своїх дітей,
Про зелене місто
І Небесні Храми,
Що здавна чекають на земних людей.
Я закрию очі
І відчую Небо -
Воно полонило душу всю мою...
Де ж слова пророчі? -
Запропали в небуть...
Вони непотрібні в тихому Раю...
Я вiдкрию очi
© Copyright: Оксана Вершинина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114080604692
Свидетельство о публикации №114080604692
Рецензии
Де він, тихий рай? Де моя рідна, працьовита і щедра, терпляча і відкрита, дбайлива і весела, співуча Україна? Коли ж вона повернеться?...
Коли ж образ друга, а не ворога згадуватиметься за столом в українських сім'ях?... Братики і сестрички адже ми...
Дивлюсь я на небо тай думку гадаю...
Ольга Робин 19.06.2015 15:38 • Заявить о нарушении
Коли ж образ друга, а не ворога згадуватиметься за столом в українських сім'ях?... Братики і сестрички адже ми...
Дивлюсь я на небо тай думку гадаю...
Ольга Робин 19.06.2015 15:38 • Заявить о нарушении
Такие хорошие стихи Вы, Оксаночко, написали, что еще немного пусть они во мне поживут, потом отвечу уже по строчкам, если Бог даст)...
Ольга Робин 19.06.2015 15:40 Заявить о нарушении
Ольга Робин 19.06.2015 15:40 Заявить о нарушении
Так же подумала, что нужно немного пожить с вашими "мыслями"))). Благодарю за отклики!
Оксана Вершинина 2 19.06.2015 16:31 Заявить о нарушении
Оксана Вершинина 2 19.06.2015 16:31 Заявить о нарушении