Воля

Воля! Давно омріяна, жадана
Нарешті ти прийшла до нас
Чому ж ти, доле, безталанна
Смієшься й б’еш нас раз у раз
Чому синів своїх ганяєш
По закордонах, де вони
Втрачають силу і здоров’я
А може й совість назавжди
А дочки, дочки, роксолани
Надія й гордість матерів
Ти на панель їх посилаєш
В гарем розпусників-панів
А ті, нещасні дітлахи
Що без притулку, без сім’ї
В підвалах туляться, брудні
Бо їх приречені батьки
Горілку п’ють
Бо заливаєм волю ми
Горілкою або слізьми
Чому селян, ти, так караєш
Вже обезлюдніло село
Голодне, голе, здичавіле
Вже до агонії дійшло
А на Олімпі патріоти
Всі за країну, за народ
Усе в них добре, все як слід
Коли ж самі себе розкрутять
На ділі вийде пустоцвіт
І не який небудь, а вчений
І в нього мудра голова
Щоб гроші мати, треба знати
Де і як їх накрутить
А гроші ті, то гроші вдів
То гроші ваших матерів
Що їх так тяжко заробляли
Солоним потом обливались
Собі на старість берегли
Прихватизацію майна
Чудово, ловко провели
Створили трасти ненапрасно
А нам лишили папірці
Ще залишилася земля
З гіркого досвіду ми знаєм
Нічого вже не світить нам
Бо загребуть її хапуги
Для себе з зиском продадуть
Чи вам з Олімпу, вже не видно
До чого нас ви довели
Ми вимираєм потихеньку
Бо безталанно ми жили
А ви задумайтесь, панове, хто буде
Онуків ваших годувать
Бо вже наші горемики
І народжатись не хотять
А ви за владу й крісла деретесь
Пообдирали вже боки
Немов вовки-сіромахи
Що в лісі темному зросли

31 січня 2000 року