Засипане поле снігами
Мороз ще лякає вербу
«Дивись, бо я лютий ночами
У срібний кожух одягну!»
Та сонце з-за хмар виглядає,
Сміється на ту похвальбу
«Тікай дідуган, бо я скоро
Ще дужче тебе припечу!»
Береза розплючила очі
Зоряної ночі сама
«О, боже, як довго я спала
Прийшла вже, нарешті, весна»
Купається небо в лазурі
Повітря, як вимите скло
І капель весняна дзвінкіше
Співає під нашим вікном
І жайворон скоро прилине
Співатиме пісню свою
«О, небо, тебе я благаю
Пошли мені красну весну»
Пробились струмки із-під снігу
По вулицям вже не пройти
А діти, ну завжди, як діти
Пускають по них кораблі
Над вечір, як сонце заходить
Повітря ледь чутно дзвенить
Спалахують зорі яскраві
Край неба неначе горить
Співає, радіє природа
Зимові скида ланцюги
З тремтінням, як та наречена
Чекає обіймів весни
20 січня 2001 року
Засипане поле снiгами
© Copyright: Екатерина Таратун, 2014
Свидетельство о публикации №114080602528
Свидетельство о публикации №114080602528
Рецензии