Нiмотна самотнiсть...

Німотна самотність – і тільки зі спогаду кроки.
Ні вітру, ні повіву – тиша  безмежна, глуха.
І я – сам-один, а у вічності миті широкі
З пустелі душі, де зміїлася думка лиха.

За все слід платити – наблизився нині до краю,
Що сталось – не вернеш:  оцей шлях обрав  собі сам.
Німотна самотність настигне і нагло скарає
Крутіше, жорсткіше, аніж це дано небесам. 

І каятись пізно – не прийме Всевишній молитви,
Бо все у минулім, одначе – не скоєний гріх!
Принизити прагнув тебе і назавжди скорити,
А варто б любов’ю, якою таки не зігрів…

Німотна самотність… І милі ввижаються кроки…

2.08.2014


Рецензии
"Принизити прагнув тебе і назавжди скорити,
А варто б любов’ю, якою таки не зігрів…"
***
кроки у напрямі усвідомлення помилок вже варті самі по собі, а в такому поетичному втіленні..
особливо вражає!!
усе можна виправити духовно, через прощення.. себе й помилок..
натхнень та наснаги нової, Славко..
Щиро милуюсь талановитими рядками,

Олена Ра   09.09.2014 13:01     Заявить о нарушении
Спасибі на доброму слові, Олено!

Вячеслав Романовський   10.09.2014 14:34   Заявить о нарушении
пане шановний, то може ви образились, що до вас так звернулась...
не знаю вашого віку..
а твори ваші вражають красою мови й щирістю почуттів..
а ще цікава знати, чи в побуті мовою послуговуєтеся, адже в місті вашому та й на донецьких теренах мало її чути, на жаль, більше суржик або покручі мовні..
з повагою,

Олена Ра   03.11.2014 22:36   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.