Вже не весна і вже не літо,
Пожовкла росяна трава,
Вже на ланах немає жита,
А за вікном гуляє вітер
І тихо-тихо завива.
У скло віконне дощ хлюпоче,
Сльозами сірими спада.
Буде іти мабуть до ночі…
А десь далеко грім гуркоче,
По вулицях тече вода…
А сонце хмари знов сховали,
І кулі жовтої нема.
Десь журавлі, що відлітали,
Сумную пісню закричали,
Бо підступала вже зима.
Вже не весна і вже не літо,
Пожовкла росяна трава,
Схилила Осінь руки-віти,
Бо двері для зими відкрито,
І тихо плаче, мов жива.
Осiння пiсня
© Copyright: Пелагея Секлет, 2014
Свидетельство о публикации №114080409313
Свидетельство о публикации №114080409313
Рецензии