Вчера лишь... с украинского

*** (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/pages/-/1380436192191454)
Ще вчора була я висока, як вежа.
Здається, ще трохи — дістану зеніт.
І раптом, як вибух,— обвал і пожежа.
Розтрощений камінь — уже не граніт

Руйновшце віри, і розпач, і розпач!
Під попелом смутку похований шлях,
Зажурені друзі сахнулися врозтіч.
Посіяне слово не сходить в полях.

На те й погорільці,— будуємо хатку.
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище уміння — почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе.

*** (вольный перевод П.Голубкова)

Вчера лишь была я, как башня, высокой.
Казалось, чуть-чуть – и достану зенит.
Вдруг взрыв – и обвал, и пожар столь жестокий.
А камень разбитый - уже не гранит.

Развалины веры, отчаянья струи!
Под пеплом печали затерянный шлях,
Шарахнулись в страхе друзья врассыпную.
Слов прежних посевы не всходят в полях.

На то погорельцы, - строй дом у причала.
Над домиком - небо, опять голубя.
Вершина уменья - начать всё сначала:
Житьё, пониманье, дорогу, себя.