А зорі, дійсно, падають у серпні...
Обожнюю це диво - зорепад...
А ще люблю, як пахнуть трави терпкі
І як багрянець "грає" невпопад...
Я так люблю серпневі теплі зливи
І дим туманів сірих на зорі...
А як вітрів почую лейтмотиви -
Душею відриваюсь від землі...
Вдягає літо землю в оксамити
І все - доречно так і до ладУ...
У серпні щиро колоситься жито
І пахнуть стиглі яблука в саду...
Цей місяць, дійсно, дивовижний майстер:
То зорі він розсіє, то - дощі,
А то розсіє чорнобривці й айстри,
То - золото розсіє на кущі...
Де віднайти мені слова дотепні,
Щоб передати дивну цю красу?
А зорі, дійсно, падають у серпні...
А зорі,справді,падають в росу...
А зорi дiйсно падають у серпнi...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2014
Свидетельство о публикации №114080403474
Свидетельство о публикации №114080403474
Рецензии