___________________________Присвячую А. П
***
Якщо наважусь розмалювати обличчя,
Перш за все піду до бабусі з дитинства,
Нехай назбирає каміння,
Яке пахкотить солодощами вересневих вечорів,
Коли вудильники, повертаючись додому,
Заповнюють місток,
Змішуючись з отарою овець –
Переходять річку.
Цупкі пальці, розписані ієрогліфами довгого життя,
Затирають на кожному камінці
Генетичну пам’ять дитячого літа,
Залишаючи вохрою спогади про щастя.
Чабан зачинить ворота.
Моє обличчя
Стане жовтим воском,
Що сховало зморшки мудрості.
Костянтин Кулiков... Якщо наважусь розмалювати...
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2014
Свидетельство о публикации №114080410283
Свидетельство о публикации №114080410283
Рецензии