Знову вечір небо зорями вкриває,
Знов зажура ходить край мого вікна,
І ніхто на мене більше не чекає,
І сьогодні знову я така сумна.
Я набрала номер, голос твій почула.
Серце не завмерло, як було колись
Бо уже немає вороття в минуле
І повік стежинам нашим не зійтись.
Ми порозмовляли лічені хвилинки
Про пташок, погоду, про твоє буття...
Я перегорнула ще одну сторінку
У оповіданні про моє життя.
Жовтень 1996
***
© Copyright: Анастасия Сарвилова, 2014
Свидетельство о публикации №114080309326
Свидетельство о публикации №114080309326
Рецензии