Як гарно пахнуть пiвонii...
у вітальні!
У неділю вранці
їх зрізали ножем
і занурили
у кришталеву вазу.
Нині вівторок,
але вони
все ще мають чудовий запах...
А я все чомусь
згадую про грудневий вечір,
коли ти уперше й востаннє
мене проводжав.
Тоді була справжня зима.
Ми йшли удвох,
і нам було тепло.
Мені було так хороше
і не хотілося думати,
що буде завтра.
Але воно настало
і принесло мені гіркоту
від зустрічі із тобою,
бо не усі мрії збуваються.
І зараз тебе немає поруч.
Тільки півонії
чомусь нагадують
мені про минуле,
хоча ти ніколи
не дарував мені квітів.
Червень 1996
Свидетельство о публикации №114080309078