Повернення
я, в ноги вклонюся любому краю
та, болем накриє сердечная туга
за тим, хто у вирій здійнявся до раю...
Зрадіє дитина, заплаче кохана,
за руки візьмуться татусь і матуся,
та я, вже колишнім, напевне, не стану,
себе не впізнаю, коли повернуся...
Коли повернуся із пекла без брата,
не знаю, чи мужності стачить на серці,
утішить вдову молодого солдата,
який, вже в обійми її не вернеться...
Обійме дитина, батьки обіймуться,
риданням обіймуться рідні сердця...
Пробачить собі, що без брата вернувся,
напевне не зможу, я вже, до кінця...
(ХТ 02.08.2014)
Свидетельство о публикации №114080305094