Чому так важко жити?

Чому на світі стало важко жити? –
Навколо розпач, сльози, біль гірка,
Що не молитись треба – голосити,
Поки не поховала зла ріка.

Нема куди подітися, сховатись,
Скрізь ворог вже пастки порозкидав.
І як молитись, як за віру братись,
Коли дух скам’янілим наче став?

Додолу очі знову опустились,
Донизу руки знесилені висять…
Надії в краще, як кришталь розбились
І землю стали чорну прикрашать.

О, Боже, я жива, чи вже померла?
Як дихати у скруті цій німій?
Відкрило пекло невгамовне жерло,
І дух у розпач впав великий мій.

Поглянь з висот, прийди на допомогу –
Не впораюсь сама і потону.
Ти визначив не із легких дорогу,
Відправив гартуватись на війну.

А я слабка, чи може така сильна,
Що Ти звелів будь на передовій?..
Чому ж не можу дихати я вільно,
І ось вже перекине буревій?..

Зміцни мене. Зміцни слабенькі сили,
Всю темряву навколо розжени.
Сам відведи від смерті та могили,
І радощами серце обгорни.