Ось вам, друзі, казка на саме вушко:
Закохалась бандерівка у тітушку.
Гой, летять країною темні зграї,
А вона не чує - ось так кохає.
Гой - каже, - місяцю, буйволятко,
Сяй, друже, любому в саму хатку,
Та кажи йому сяйвом сріблястой стелі,
Що любов моя краща, ніж повний келих.
Що, бач, зустрітись в ліжку вже двом пора вже!
А козак Мамай доньке з презирством каже:
Не кажи, пані, гоп, та не сяй, як гривна,
Бо твого тітушку я вбью все рівно.
Не блукай поза хащами, мов небога.
Обирай краще хлопця роду козацького!
Бо наша кров мольфарська, а ще - татарська,
То ж бісово насіння робить збирайсь-ка.
Бо якщо народиш якогось ката,
То його де інде знайдуть, як брата.
А з тітушки того нема погоди ж -
Ти ж від нього ляльку собі народиш!
Мамаiвна
© Copyright: Николай Валерьевич Ширяев, 2014
Свидетельство о публикации №114080206243
Свидетельство о публикации №114080206243
Рецензии