Замріяним птахом я в небо злітала,
У віршах своїх розраду шукала.
Хотілось від болю мені закричати,
І долю щасливу скоріш відшукати.
Напевно багато хотіла й одразу,
Блукала душа, тримала образу.
Їй шлях видавався крутим й небезпечним,
Здавалось, життя буде безкінечним…
Краплинка любові, де ж ти забарилась?
Я хочу щоб серце від щастя втомилось.
Багато не хочу, лиш Божої ласки,
Щоб зірвані були одягнені маски.
Замріяним птахом я в небо злітала,
Гарячу сльозу від Бога ховала.
А він споглядав і муки ці бачив,
І душу самотню напевно пробачив…
Замрiяним птахом я в небо злiтала
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2014
Свидетельство о публикации №114080205103
Свидетельство о публикации №114080205103
Рецензии