Серце... 1
Губи побiлiли од вiйни
Як лишитись браттями з тобою?
Ти,Росiе!Бiла смерть в вогнi!
Нащо тобi треба поединок
Що тобi дали отi вiки??
Не шкодуеш,пасинком чи сином
Гинути усiм,лиш не тобi.
Душу розклювали чорнi круки
Сльози вже не ллються Iз очей
Нащо нам тво; могутнi pуки??
Нащо нам брехня тво;х речей?
Скiльки ще вмирати нашим дiтям?
Скiльки розбиватись лiтакам?
Скiльки ще сколише схiдний вiтер
Сотень,що летять на небеса?!
Звiсно ж,ця холодна Перевага
Пристрасть нероздiлених свiтiв
Все,що тобi дАно -жага влади
Пил,вiд мiфiв древнiх казкарiв.
Як же нам разОм бути,Росiе?
Ти-у кровi ,ми -в боях за мир!
Ти тепер-далека дивна мрiя
Спаленi уламки берегiв.
Як це-перейти всi знанi межi!
Брудом лити все те,що святе!
Ти привнесла бiль,смiття й пожежi
Ти убила й чисте,i людське.
I за що хапаешся словами!
Казка-Русь.Втiм,ми тепер-чужi
Нi,не бути разом нам братами!
Рiзнi в нас дороги,й рiзнi-ми.
Свидетельство о публикации №114080204341