Туман ярами повзе з левади
Як п’яний сон,
Світ Божий тихо, злодійкувато
Бере в полон,
Простяне щупальця волохаті
Сягне до хмар,
І Сонцю зранку не подолати
Таємних чар.
Воно промінчик пошле на Землю -
Свій оберіг,
Туман ярами сповзе таємно
У свій барліг.
У сяйві Сонця день засміється,
Немов дитя.
Тепло і світло у кожне серце
Несе життя!
Туман
© Copyright: Людмила Киреева-Силенко, 2014
Свидетельство о публикации №114080203961
Свидетельство о публикации №114080203961
Рецензии