Украинский синдром Балада про волю

До 200лїття               
з дня народження 
Т.Г.Шевченко               

                «Слава Україні! -
                - Героям слава!»
   

                Привітання пристрасних прихильників
                української національної  ідеї, особливо
                на заході України, а останнім часом, і в
                деяких інших її регіонах.
Немає у світі такої країни,
За винятком рідної нам України,
Де нація наче натхнення поета –
Духовного батька людського вертепу,
Хоронить у серці сто сімдесят літ,
Неначе молитву, його «Заповіт».

Минають століття, минають віка,
А він і сьогодні людей заклика,
Нащадків свої злощасної долі,
Негайно порвати окови неволі,
Ворожою кров’ю залити суспільство,
Бо кров за свободу не знає злодійства.

Нарешті знайшлось покоління героїв,
Щоб волю здобути ворожою кров’ю,
Свідомістю третього тисячоліття
Штовхаючи людство до кровопролиття.
Але за законом мінливості долі
Усі сподівання розсипались долі.

І знов українці як злидарі голі,
І знову моя Україна в неволі,
Жива, проклинаючи бога і світ,
Забула, що є ще другий заповіт.
За дві тищі років Христос заповів,
Що треба любити своїх ворогів.

Минули століття, минули віка
Та вирок історії сум виклика,
У рік двухсотліття Великого Сина
Нащадки його розвалили країну.
Безглуздя людей породило катів,
Які убивають своїх же братів.

Віддячив пророка таким подарунком,
Шукають неначе щури порятунку.
Та тільки від себе не підеш нікуди,
Ганебний залишився шлях до Іуди.
І щоб не діждатись небес покарання,
Усі ми повинні пройти покаяння.

Кривавий Майдан в душах кожного з нас,
Без злагоди тільки марнуємо час.
Залишилась мить… Вгомонись, Україно!
Не дай на шматки розірвати країну!
Злощасне очищення братською кров’ю
Нехай наповняє вітчизну любов’ю.

Нехай наші душі полинуть до Бога,
Нехай прокидається совість убога,
Відродяться гідність і честь забуття,
Взаємних відносин людей почуття,
Де людяність нації понад усе,
А відданість Богу плоди принесе.