Ой же встану я до схід сонечка,
Ой піду же я та й до річечки,
Ой умию я біле личенько
І навколішки та й помолюся.
Ой не прошу я срібла-золота,
Ой не прошу я слави-почесті,
А прошу Тебе, прошу, Господи,
Збережи мого Ти коханого.
Збережи його від чужих очей,
Бо далеко він, а я тут сама,
І скажи йому, скажи, Господи,
Що кохаю я, що чекаю я.
Як приїде він — зустрічать піду,
В очі карі я зазирну йому,
Обійму його, прихилюся я
До його плеча, мов калинонька.
По очах його зрозумію все —
Чи чекав, чи ні нашу зустріч він,
Чи знайшов когось, покохав когось,
А чи вірним був, не забув мене.
Ой не прошу я срібла-золота,
Ой не прошу я слави-почесті,
А прошу Тебе, прошу, Господи,
Збережи мого ти коханого.
Серпень 1996
Пiсня-молитва
© Copyright: Анастасия Сарвилова, 2014
Свидетельство о публикации №114080201736
Свидетельство о публикации №114080201736
Рецензии