Щасливе, нещасне,
радісне, скривджене,
йшло воно ранком
по нашій вулиці,
а люди ніби
його не бачили,
поспішаючи
у своїх щоденних справах.
Воно йшло,
втираючи очі від сліз,
посміхаючись
від щастя безмежного.
До кого воно поспішало?
Може, до вас?
Від кого воно тікало?
Може, від вас?
Як, ви не знаєте,
хто воно?
Хіба не впізнали?
Це ж — ваше кохання,
яке ви чомусь
не помітили.
Липень 1996
Щасливе, нещасне...
© Copyright: Анастасия Сарвилова, 2014
Свидетельство о публикации №114080201683
Свидетельство о публикации №114080201683
Рецензии