…в глибокому урвищі часу
самотньо, без гасла, без снів
сполоханий морок снує…
од диму холодних небес
у шелест зірок потрапляє
непізнана тінь, з таїни,
із пазухи мрій виринає,
в далекій, чужій стороні
шука порятунку собі…
вона одинока, до сліз
налякана болем мовчання,
неначе сидить у тюрмі
за начеб то скоєний гріх,
за себе саму, як за всіх…
рвуть жадібно тишу думки,
таїться в них вітру порив…
і погляд Любові –
колискою снів
життя заколисує
вогнище мрій
до нестями…
За наче б то...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114080201653
Свидетельство о публикации №114080201653
Рецензии