Я знову двері відчиняю в ніч,
Я знову з темним небом розмовляю.
Я знов сама, проте не в тому річ —
Я відчуваю, що тебе втрачаю.
Знов вечір заглядає у вікно,
І сяють зорі знов на небокраї.
Я знов вві сні так ніжно обіймаю
Того, хто не зі мною вже давно.
Коли помилки припустились ми?
Коли і що між нас не відбулося?
А спогади нещадно від зими
Листи нам шлють. Чого ми баримося?
Хтось з нас повинен знову — ти чи я —
Це коло розірвати, що замкнуло.
Була твоя — і стала нічия...
Благаю, не карай мене минулим.
Липень 1996
Я знову дверi вiдчиняю в нiч...
© Copyright: Анастасия Сарвилова, 2014
Свидетельство о публикации №114080201599
Свидетельство о публикации №114080201599
Рецензии