Син

Есмеес  читає мати,
Надіслав їй рідний син,
Звикла все про нього знати,
Він на морі й не один.

Пише, мамо, тут спокійно,
Море, сонце і пісок,
Засмагаю я постійно,
Чую чайок голосок.

Через тиждень буду вдома,
Погуляємо тоді,
Відпочинок також втома,
Я рахую уже дні.

Щоб побачить вас рідненькі,
Посидіти за столом,
Щось ковтнемо й веселенькі
Заспіваємо гуртом.

Прочитала запис мати,
Не воює мій синок
Й прилягла відпочивати,
Раптом чує голосок.

Хтось від хвірточки гукає,
Бачить, що військовий то,
Ви тут мати, він питає,
Син загинув у АТО.

Зблідла матінка питає,
Що ти кажеш? Син живий,
Він на морі засмагає,
Мабуть вмер якийсь чужий.

Ні, на жаль, військовий каже,
Воював в АТО ваш син
За життя свобідне наше
Як герой-громадянин.

Мати плакала й казала,
Сина я не вберегла,
Воював, а я не знала,
Я би з ним у бій пішла.

Поховали як героя,
Проводжало все село,
Плакали усі від горя
Й десять хлопців в бій пішло.

Переможемо бандитів,
Не дамо їм панувать,
Весь народ їх зненавидів,
Тож й пішов їх виганять.
01.08.14.