В осінньому небі клубочуться хмари
їх змінює вітер веслом кольори…
Невичерпні сили, нам сил прибуває –
кохати і вірить, свободою жить.
Димлять в гуркотінні над лісом стіною
мчать небом тривожні громи.
Вернімось додому, збудуємо скоро
ми щастя із мрій наших в зливу одним.
Дрімуче мовчання підхоплюють миті,
цілують дощі світ, вмивають слізьми.
І гинуть хвилини ваганням побиті,
хоч ще посміхаються, манять у сни…
В небаченій Вірі, нечуванім завтра,
у віршах любові світ наш, навіки!
Не спалюють нас почуттів тих багаття
і ми не зболіли чеканням весни…
В небо кохання
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114073101636
Свидетельство о публикации №114073101636
Рецензии