В полон мр й

В полоні мрій
В полоні снів
Так хочеться відчути дотик тайни
А за кордоном слів відкриється любов
І замість стелі розгорнеться щось безкрайнє...
Нехай то буде небо – сині небеса
Мій вітер випише на ньому твої очі
І я побачу як живе твоя душа
І потанцюю з нею під покровом ночі.
Мій дощ тебе від болю вбереже
І не торкнуться сльози твоїх очей,
Без дотику, без погляду я обійму тебе
Й віддам, що моє серце втримати не хоче

Моє кохання
Моє покарання
На перехресті вибору необрана дорога,
Ти недосяжною прийшла до моїх мрій,
Напевно я таки прогнівав свого Бога.
Без сил вести с собою ту війну
Я скований і скутий своїм словом,
До тебе лише кроку не дойду
І вип’ю тебе поглядом бездонним,
А ти мене повернеш до життя
А може вкинеш у безодню пекла
І я забуду ту, яка була, 
Єдиною була для мене мила.

На мить
А може на віка
Прошепочу до бурі я зізнання
А на останок прокричу твоє ім’я
Бо бурям так байдужі наші тайни.
І ти спасеш мене, я знаю ти спасеш
Відкинувши це все доволі просто
А я скажу, що дякую за все,
А ти відмовиш, що у тебе гості,
Що в кімнаті стигне чай,
А чайник розривається на кухні,
І в мене потемнішає в вікні
Бо душі не витримують безумства.