Геть назавжди із серця мого!Геть навічно!
Не кажи, що миттєвий накрив мене відчай.
Твої очі, мій друже, занадто вродливі.
Краще стану байдужа я, а не вразлива.
Ти пішов? Мій красунчику, будь обережним.
Бо хто знає куди заведе моя стежка.
Я не вірю словам, і ти також не вір.
А кричу я… Бо мій просинається звір…
Я спасаю від себе тебе назавжди.
Геть від мене! Та виє із серця: - Не йди…
І нащо підходиш до мене так близько.
Хотіла літати, та падала низько…
Навіщо мені заглядаєш у очі?
Навіщо твій шепіт безглуздям оточив
Душу і тіло забутого звіра?
Навіщо його приручив і повірив?
Була я колись… так колись вередлива…
Тримайся! Пливе поцілункова злива…
Накриє, мов мара й підніме на хвилю…
І чується сміх замість плачу і вию.
13:55
28.07.14
Геть назавжди
© Copyright: Лариса Калинина-Харламова, 2014
Свидетельство о публикации №114072807923
Свидетельство о публикации №114072807923
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.