Пожовкли, зсохлися каштани,
Скрутилось листячко. У росах
Тебе до себе пригортала.
І чорне, наче ніч, волосся
Між пальців шовком розплітала.
Жага… Любові не нап’юся…
П’ю та все мало, мені мало…
Ти - не казав. Я – не питала…
Як буде, так воно і буде.
Та колючки каштанів упали…
Так боляче впилися в груди…
Людські колючки-пересуди,
Я випила оту отруту…
Гой не судіть мене ж ви люди!
Як буде, так воно і буде…
11:50
28.07.14.
Як буде, так буде
© Copyright: Лариса Калинина-Харламова, 2014
Свидетельство о публикации №114072807420
Свидетельство о публикации №114072807420
Рецензии