Де ти бродиш
Книги, стіл, де писали з тобою ми вірші.
Ніби все… але квітка давно вже зів’яла,
Що пишалася грою старого роялю.
Чи свою ніжну вроду побачила в ньому?
Чи було, чи здалося мені це від втоми?
В домі, як і раніше… Та сумно без тебе.
Травень пригоршню вишні далеко, за греблю
Кидає. А в повітрі бешкетниці квіти
Аромати дарують закоханим. Вітер
Розтріпав хмарам кучері над вербою.
Любий, як же скучила я за тобою.
До зітхань, до плачу, до крику, до болю…
Де ти бродиш моя одиначка любове…
01:58
28.07.14.
Свидетельство о публикации №114072806663