Осінній вітер обриває
Останнє листя на гілках
І дощ холодний поливає
І відчай стогне по куткам
А сну нема і темінь в хаті
Все менше жити, все менше жити
Годинник смуток наганяє
А мить іде, а мить біжить
Як мало треба того щастя
Але недоля так скупа
Хоч плач, благай
Не хоче й слухати
А б’є й сміється без кінця
Останні краплі прошуміли
Стомився вітер за садком
А місяць виглянув з-за хмари
І кинув промінь у вікно
Не буду спати, а буду думати
Безрадісну думу свою
А може трапитись стомлюся
Стомлюся добре, та й засну
9 листопада 1997 року
Осiннiй вiтер обрива
© Copyright: Екатерина Таратун, 2014
Свидетельство о публикации №114072805667
Свидетельство о публикации №114072805667
Рецензии