Проводжала мати сина...

                Для матерів ми назавжди
                зостаємося дітьми.

Похилилася калина
До самісінькой землі,
Проводжала мати сина
Не в чужі краї.

На схід сонця проводжала,
На війну проти братів,
Можновладців проклинала,
Набундючених панів.

Рідну землю боронили
Разом прадіди, діди;
Що пани не поділили? –
Вороги тепер брати!

Де взялися темні сили?
Закривавили річки,
Лихі люди-бузувіри
Призвели лихі часи.

Проводжала, проливала
Слізоньки рясні, гіркі;
Пестила дитя, гляділа
Не для клятої війни.

Колискової співала –
Не гадалося тоді,
Що насуне хмар навала,
Сонце скраде у землі.

Хрестик поспіхом знімала –
Дарувала сину,
Бога повернуть благала
Єдиную дитину.

Похилилася калина
До самісінькой землі,
Битим шляхом пішов сину,
Чи повернеться коли?

І на сході чиясь мати
Тужить, серцем лине...
Підняв руку брат на брата!
Хто у тому винен?

Святий Боже! Святий Правий!
В чому діти винні?
Хоч каліками верни їх,
Та не в домовині.

                18.VII.2014р.