Пройде, мине, прийде Любов!
Час вибачень… під дощ, що за вікном іде
благаючи прощення за сльози самоти
гіркі й солоні, облишені на пам'ять нам
від слів образливих, і болю він пройде…
У темряві сліпих бажань згасають мрії-сни,
як давнє невловиме щастя…
Десь для обох стають зірки в пустельнім небі
старішими за світ найкращими з найкращих мрій…
В надії, чому ж так боляче мені від погляду твого?
Чому єство згорає у проваллі серця до падіння?
Біль тягнеться за мною тінню,
стають зловісною нудьгою – день і ніч…
І падає на грунт сльозою віск з безмовної свічі в тужливу осінь –
іду не оглядаючись за край життя докучливої долі,
веде мене дорога в безкінечність од суєти,
од чорноти пустої, летить Душа на світло, у світанкову Любов!
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114072801467
Свидетельство о публикации №114072801467
Рецензии
Дякую Вам Ли за розуміння. Це дійсно так, і глибинно боляче, і радісно глибинно... З повагою Віктор.
Виктор Сурженко 03.08.2014 17:53 Заявить о нарушении
Виктор Сурженко 03.08.2014 17:53 Заявить о нарушении