Ты услышишь - из Людмилы Юферовой

                Люда, СПАСИБО за стихи!
                http://www.stihi.ru/avtor/lyudayuferova

Не впущу я в душу сырость, и не жди -
Непогоды крепко сомкнуты тиски,
Принесли непроходящие дожди
Ниоткуда песни грусти и тоски.

На шелкОвых травах - россыпь хрусталя,
Хмурит брови небо серое с утра.
Ты спроси: ещё тебя люблю ли я -
У раздетых перелесков и дубрав.

У оврагов, что теснят истоки рек,
И у ветра, что в саду под грушей спит,
Может, только миг, а может, целый век,
И своим дыханьем травы шевелит.

Я вплету в дождей лазоревую нить
Колокольцы обретений и потерь.
Ты услышишь, как душа моя звенит,
И к тебе, любимый, просится, поверь.

          текст оригинала

Не впущу я в душу сирість, не впущу –
То ж погода прохолодна і похмура.
На розкриллі невгамовного дощу
Прилетіла з невідомості зажура.

На шовкових травах – розсип кришталю,
Супить зранку небо світло-сірі брови…
Запитай, чи я іще тебе люблю
У розхристаних дерев і у діброви.

Запитай про це у вибалків крутих,
Що збігають до струмків у цвіті рясту,
Запитай мерщій у вітру, що притих,
Бо в степах спиня він подих ой, не часто.

Заплети дощі в тонку блакитну нить,
Хай річки нап’ються свіжості із неба –
Й ти почуєш, як душа моя бринить
І, повір, нестримно проситься до тебе.