замість ніжних слів "тримайся, я тут з тобою", я щоразу
отримую просте і одне:"проблеми". час мина. від охайних
алей залишаються голі стовбури кленів. ми пишемо ноти не
маркерами, а кров'ю. ілюзорні вікна в майбутнє змінюються
на пластикові, обростають плющем, обковуються
решітками. я б хотів потримати тебе в руках і зірвати на
пам'ять квітку. "вибач, любий, на мене чекають. ми лише
імперія клаптикова, котра після чергової "незалежності"
розвалилась. не ображайся. але це чергова
"незалежність" /остання/". вона пішла, одягнувшись в моє
улюбленнє її вбрання. і залишилась тільки осіння прілість.
все життя витікає гірською річкою з освіжаючою водою, що
доторком забирає усе, що маєш, відповідає на усі дилеми. і
вкотре в порожній кімнаті замість "я з тобою", я отримую
просте єдине:"проблеми".
***
© Copyright: Екатерина Вадимовна Глазунова, 2014
Свидетельство о публикации №114072708826
Свидетельство о публикации №114072708826
Рецензии