Сергей Шелковый - ещё любил я первое июля..

«ЕЩЁ ЛЮБИЛ Я ПЕРВОЕ ИЮЛЯ...»
Сергей Константинович Шелковый  (р. 1947 г.) http://stihi.ru/avtor/seshel

-------------------Перевод с русcкого на украинский язык: Николай Сысойлов
-------------------Перевод с русского языка на болгарский язык: Красимир Георгиев
-------------------Перевод с русcкого на украинский язык: Петр Голубков


---------------------------------------Сергей Шелковый
---------------------------------------ЕЩЁ ЛЮБИЛ Я ПЕРВОЕ ИЮЛЯ...

---------------------------------------Ещё любил я первое июля,
---------------------------------------Когда после дождя опять светло,
---------------------------------------И солнце золотит в столовой стулья
---------------------------------------И брызжет на гранёное стекло.
---------------------------------------Как дышит рухлядь в этом доме старом –
---------------------------------------Открытки, ноты, бастионы книг!
---------------------------------------Всё шло к тому, чтоб тайно и задаром
---------------------------------------Я некий мир из воздуха воздвиг.
---------------------------------------А что ж ещё в бездомном певчем звуке?
---------------------------------------Грудинных струй волнистая игра...

---------------------------------------И ни на рубль скептической науки,
---------------------------------------Ни на копейку прочного добра.
---------------------------------------Слова о лете – обречённей лета.
---------------------------------------Глотни вина, поозоруй чуток –
---------------------------------------И ласкою предсмертного привета
---------------------------------------Закончи рукописный завиток.
---------------------------------------Иди же, ночь! Как ладен твой обычай,
---------------------------------------Дружок-сверчок, игруля из игруль!
---------------------------------------Ведь можно жить лишь звуком, а не притчей,
---------------------------------------И снова ждать рассветный лепет птичий:
---------------------------------------„Июль-июнь, июль-июнь, июль...”




РАНОК НА ІВАНА КУПАЛИ
(вільний переклад на українську мову: Микола Сисойлов)

***

О, як люблю' я сьо'мий ра'нок ли'пня,
Коли' пі'сля дощу' світло' й тепло',
І со'нце зо'лотом в їда'льні си'пле –
Так, що грано'ване іскри'ться скло'.
Як мо'тлох в до'мі ди'хає об’є'мно –
Книжки', листі'вки, но'ти, си'вий пил!
Все йде до то'го, щоб я сам тає'мно
З пові'тря світ казко'вий свій зліпи'в.

Що ж є тут ще, окрі'м грудно'го зву'ку?
Хвиля'стих стру'менів казко'ва гра..
Ні на карбо'ванець скепти'чної нау'ки,
Ні на п’ята'к ломба'рдного добра'.
Слова' про лі'то – не хмільні', як лі'то.
Ковтни' вина', побешкету'й з чуто'к.
Похмі'ллям передсме'ртного приві'ту
Скінчи' свій рукопи'сний завито'к.

Іди ж-бо, ніч! Співа'в бо пі'вень три'чі
Й дружо'к-цвірку'н – зірва'в оста'нній нерв!
Я жи'ти хо'чу в зву'ці, а не в при'тчі, –
І знов чека'ти зра'нку ле'пет пти'чій:
«О, че'рвень-ли'пень, червень-липень, черв..»

***
Николай Сысойлов,
27.07.14


===========================

АЗ ОЩЕ СВОЯ ЮЛСКИ ДЕН ОБИЧАХ
(превод от руски език на български език: Красимир Георгиев http://www.stihi.ru/2014/06/07/8  )

***

Аз о'ште сво'я ю'лски де'н оби'чах,
след дъ'жд кога'то све'тло е било',
и слъ'нцето в прозо'реца надни'ча
и бли'ка от нера'вното стъкло'.
Предме'ти ве'хти в та'зи къ'шта ста'ра –
писма' и но'ти, по'лк от кни'ги ти'х!
И ста'на тъ'й, че та'йничко и да'ром
аз све'тъл свя'т от въ'здух построи'х.
Бездо'мни по'йни зву'ци ски'тат ту'ка!
На гръ'дни стру'ни къ'драва игра'...

И ни' за ру'бла тя'гостна нау'ка,
ни за копе'йка пра'вилност добра'.
За ля'то ду'мите потъ'ват в ля'то.
Пийни' вино' в луде'шките треви',
с предсмъ'ртна ла'ска поздрави' земя'та,
на ръкопи'са то'чка постави'.
Присти'гай, но'шт! В тоз обича'й се ври'чай,
прия'телю-щуре'ц, игра' игра'й!
Живе'й със зву'ците пред глу'хи при'тчи
и ча'кай чурули'кането пти'че:
„Ай, ю'ли-ю'ни, ю'ли-ю'ни, кра'й...”


===========================


А ЩЕ ЛЮБИВ КОЛИСЬ Я ПЕРШЕ ЛИПНЯ...
(перевод с русского языка на украинский язык: Петр Голубков)

А ще любив колись я перше липня,
Коли після дощу вже знов світло;,
І сонце до стільців в їдальні липне
І бризки на грановане ллє скло.

Як мотлох дихає в цьому будинку темнім –
Листівки, ноти, бастіон томів!
Все йшло до того – задарма, таємно
Я світ якийсь з повітря спорудив.

Що ж ще в хитких співочих звуках?
Грудинних струменів хвиляста гра...
І ні на грош скептичної науки,
Ні на копійку справжнього добра.

Про літо вірш – приреченіш за літо.
Ковтни вина, поозоруй чуток –
І жестом передсмертного привіту
Закінчи рукописний завиток.

Іди ж-но, ніч! Як ладен той твій звичай,
Дружок-цвіркун, він проникає вглиб!
Бо можна жити звуком і без притчі,
Чекати знову вранці спів синичий –
Те: „Липень-червень, липень-червень, лип...”