У серці тривоги
від радості більше.
Нестерпно жалітись
не хочу, не вмію,
бо ж видно й не варто!
З відчаю, де дітись?
Кому із них заздрить
не знаю, не взнаю…
І думаю: нащо мені це?
Коли в тім натхнення
своє відчуваю
стаю на бік Віри.
В Надії у завтра
іду шляхом вічним
до правди і Бога!
Коли ж свiт повiрить у Бога?
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114072701567
Свидетельство о публикации №114072701567
Рецензии