До Тебе

Так хочу в божевільній суєті
Хоча б мигцем побачить Тебе знову,
Хоча б на мить, забуть діла свої,
Cказати Тобі хоча б слово ...

Так хочу потонуть в Твоїх очах,
Як крига тануть від Твоїх обіймів,
І хай я розчинюсь в Твоїх сльозах,
Такий мізерний і провинний...

Забуть в Твоїй присутності хто я,
Ні ймення не згадати, ні бажання,
Хай люди кажуть що Тебе нема,
Що Ти є помилка мого пізнання ...

Моя хвороба й вигадка пуста,
І так смішні мої надії,
Але дозволь побути, прошу я,
З Тобою, мертвий і воскреслий в силі!

Зі мною хоча б мить поговори -
Я не прошу пророцтв або видінь,
Скажи, що Твій я просто назавжди,
В годину страшних  потрясінь...

Коли весь світ глузує наді мною,
І все життя одна лише невдача:
Я жити, дихати, кричать багну Тобою,
Знайти Тебе - моя задача!

Знайти тоді, коли прийшов кінець,
І доїдає душу гріх облудний ,
Ти просто обійми мене Отець
В ту мить, коли нікому не потрібний!

Коли ніхто про мене не згада,
Коли сміятись будуть і знущатись,
До Себе забери Свого раба,
І ми не з ким не будемо прощатись! ..