Я прилинула в край материнський,
Де співали мені колискову
Де втішали одним лише словом
То є край золотого дитинства
Там до болю мені все знайомо.
Мов пташина з далекого краю
Що стомилася від перельоту
П'є по краплях цілющую воду
І в душі вона ніжно плекає
Лиш думки про духм'яну свободу,
Так і думи мої крила мають
І летять у далеке дитинство,
Де шепочуться трави і листя
І червоніі вишні звисають
Й з горобини на шиї намисто
Небо синє бездонне безкрає.
І чарівніі мальви-панянки,
Сонце лагідне лиш на світанку,
А під вечір багаттям палає.
Зорі граються майже до ранку.
Паничі покрутились на хату,
Уквітчали немов наречену,
Підросли і берези і клени
Прилетів знову бусол цибатий
Приземлився і сів біля мене.
Як недавно було те,недавно
Пролетіли роки за роками
Вже нема ні татуся ні мами
Покосилась від часу і брама,
Я ж лечу у дитинство думками...
Паничi покрутились на хату
© Copyright: Левиа, 2014
Свидетельство о публикации №114072500902
Свидетельство о публикации №114072500902
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.