Вмиваються верби холодними росами,
Розчісує бороду сивий туман…
Настала пора зустрічатися з осінню.
Сумує за літом зажурений лан.
Ще вдосвіта клен понатрушував золота
Найвищої проби на стежку і дах;
На борошно збіжжя достигле помолоте…
До самого обрію стелеться шлях,
Який починали Ви днини осінньої
З об’єднання мрій, почуттів та думок,
З любові жертовної, вірної, сильної;
Цей шлях повсякденно освячував Бог.
Дорога була не калиною вквітчана,
Та Батько Любові попереду йшов,
Багато терпіння Ви в Нього позичили,
Воно, як рілля, а зростає Любов;
Висока і чиста. Немає в ній заздрощів,
Нема слів нечемних, нечистих думок,
Їй Істина - хліб, щира правда їй — радощі.
Незмінна вона, бо Любов’ю є Бог.
Тримайтесь за Нього від ранку до вечора
Осінньої днини й у пору снігів;
Хай влада Його буде незаперечною
Завжди, аж до Божих святих берегів.
Золота ос нь - золоте вес лля
© Copyright: Надежда Дудка, 2014
Свидетельство о публикации №114072508401
Свидетельство о публикации №114072508401
Рецензии
Дуже сподобався вірш! Світлий, чистий, неймовірно гарний ...
Щиро дякую.
Здоров'я Вам, щастя, добра і миру!
З повагою і теплом,
Туся Соловьёва 01.08.2014 20:11 • Заявить о нарушении
Щиро дякую.
Здоров'я Вам, щастя, добра і миру!
З повагою і теплом,
Туся Соловьёва 01.08.2014 20:11 • Заявить о нарушении
Щиро дякую,Туся. Щастя, любові,творчої наснаги та натхнення.
Надежда Дудка 01.08.2014 20:42 Заявить о нарушении
Надежда Дудка 01.08.2014 20:42 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.