Його кохаю гірко, непомірно –
Від цього не врятуюся повік.
А він не може і не буде вірним,
Цей найніжніший в світі, чоловік!
Йому потрібні самота і воля,
І враження нові, і почуття…
Його таланту навіжена доля
Свої диктує правила життя.
І я не буду ставити капкану,
Бо він і руку відгризе собі…
Любитиму такого до останку,
Щоб не зламати крил у боротьбі.
І знову каже «кат» мій наймиліший:
«Кохана моя, зіронько, не плач!»
До себе пригортаючи міцніше:
«Таким я народився. Ну, пробач!»
2014
Таким народився...
© Copyright: Нила Волкова, 2014
Свидетельство о публикации №114072503866
Свидетельство о публикации №114072503866
Рецензии
На это произведение написано 14 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.