Петро Куценко. Над глубинами

Смелет ночь тревожный сон
                на белый порох,
И проявится былое: дни, века,
И во всех старочерниговских соборах
Отзовутся
                голоса издалека.
И разверзнутся вокруг земные тверди,
И смешается с остывшей кровью мгла. –
Перед смертью все равны –
                и князь, и смерды. –
Встаньте все!
                Поганым татям нет числа.
Княжий двор и град окольный – стопчут, спалят,
Лягут русичи в полях – за рядом ряд. –
Но стократ страшней, что память
                обезглавят,
И ветра в дырявых душах засвистят.
И поэтому, покуда дым клубится,
На пергаменте
                появится строка –
Слово в слово ляжет правда летописца,
Обрекая
                на погибель чужака.
...Голоса шумят.
                И в темноте – до срока –
Теплится свеча,
                зажжённая людьми,
И кричат над нею лебеди высоко,
И плывут
                из глубины веков ладьи.

Перевод с украинского


Петро Куценко

Над глибинами

Змеле ніч тривожні сни
                на срібний порох,
I проявить час пощезлі дні й роки,
І по всіх старочернігівських соборах
В тьмавій тиші
                зазвучать голосники.
І розверзнеться глибінь земної тверді,
3 кров'ю й попелом змішається імла.
Перед смертю рівні всі –
                і князь, і смерди,
Встаньмо ж всі!
                Бо хижим татям — несть числа.
Княжий двір і град окільний –
                стопчуть, спалять,
Вкриє кістьми бранне поле руська рать.
Та в сто крат страшніш, як пам'ять
                обезглавлять
І вітри в дірявих душах засвистять.
І тому, до'поки згарище куриться,
На пергамент
                з-під гусиного пера
Слово в слово ляже правда самовидця
І заброд
                своїм вогнем на смерть скара.
...Гомонять голосники.
                І в тьмавій тиші
Цілу нічку
                віща свічка мерехтить,
І ячать над нею лебеді в узвишші,
І тихі лодії
                пливуть з глибин століть.