Я хочу вірити у те, що буде все гаразд,
Я вірю в те, що здійснимо ми наші мрії.
Я вірю в те, що Бог загинути не дасть,
Я вірю, але біль нещадно серце криє.
Країна мрій, країна-Україна,
Тебе весь шлях чомусь карають злісно,
Трекляті вороги.
А я люблю тебе, якою в мене є,
І ти моя єдина Батьківщина, звісно.
Іти на захист – право чи вина?
Хтось не повернеться живим додому.
Країно мрій, така лише одна,
Лиш встань з колін, зніми з чола утому.
Хто вороги – чужі або свої?
Тепер ніхто не може розібрати.
Чом гинуть діти знов твої,
І йде з вогнем молодший брат, на брата.
Гіркою звісткою: війна, війна!
Відлунням горя ця новина вкрила.
Нехай утомлена, але така одна,
І біль, і сльози, Батьківщина мила.
Рятуй своїх синів, лиш руку простягни,
Не дай піти у небуття раніше часу.
Нема ні в чім синів твоїх вини,
Але нема й ніде від смерті спасу.
Я вiрю, 24. 07. 14
© Copyright: Евгения Громова, 2014
Свидетельство о публикации №114072406192
Свидетельство о публикации №114072406192
Рецензии