День невідомий у думках,
мов тінь блукав самотньо…
Ледь-ледь у забуття не впав
бо ж не утік від нього…
По стінах сну здіймався десь,
поза видіння потойбічні
чіплялась тиша, ніби вже
на вигадки вагітність
перемогла усі думки,
про почуття, про щастя…
Не маю більше йти куди…
Од інших я ж не кращий!..
І грішна ніч хоронить мить,
у невідомість бачень,
отих майбутніх і сумних,
що прийдуть без пробачень…
Без бачень...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114072308852
Свидетельство о публикации №114072308852
Рецензии