В дкрий св й св т

Приймай цей світ, яким він став, мабуть, навмисне
Сили нам досить
І вірю я що зможу це зробить
Нам снаги й мудрості ніхто не просить
Тож ми самі вирішуєм, як жить.
Прийми його, бо він дитина
І сам кричить як мале немовля
Його треба ростить, глядіть і пестить
Його ж забув усяк і діл тому нема.
І справді що тобі, я знаю, важко
І попри все - ти мусиш! й далі йдеш
Рости його, як не було б тобі так тяжко
Він зроститься й полюбить тебе теж.
Не ти у світі, - світ в тобі й навколо
І він безмежний, його не перейти
Зумій в собі створить безмежність
Такого простору й такої простоти.
Бо він простий і геть не плутаний, це правда
І що говорять: "море нам не перейти"
Забудь усе - у світі просто й справді
Його треба любить й як серце берегти.
Ти сам усесвіт: води океану.
Ти сам ріка без дальніх берегів
В тобі настільки безліч гір й туману
Що ти сильніший всякої біди.
Відкрийся світу і кричи про себе
Про твій силенний і безсмертний світ
Який в тобі живе і шириться щоденно
І вже ніщо не спинить твій яскавий квіт.
Всміхайсь, люби, виховуй радість
І дощ що зливою холодною пройде
Тобі веселкою туманною заграє
Ось що твій світ у всесвіт принесе.
Рости його, душа хай вирветься в повітря
Дощем туманним хай укриє світ
Скажи усім, бо жить не тяжко
Нам жить то як вдихати яблуневий цвіт.