Блуждает осень и безмолвием
цветет ее очей магнит.
В садах под ветром синим, колким
багряный плащ ее шумит.
И сквозь печальные аллеи
сусальную листву метет
и толстогривый конь за нею
на черном поводе идет.
И иней на цветах, не росы.
Как мало времени до дня,
когда опустит осень косы
на черногривого коня.
И оседлает на аллее,
дышащей холодом беды,
и вдаль поедет... А за нею
снег заметет ее следы.
Блукає осінь…
Блукає осінь. Безгомінням
цвіте її очей блакить,
і у садах під вітром синім
багняний плащ її шумить.
Вона мете сумні алеї,
де пада золото руде,
і важкогривий кінь за нею
на чорнім поводі іде.
Вже на квітках іней — не роси,
і недалеко вже до дня,
як сяде осінь жовтокоса
на чорногривого коня,
востаннє гляне на алеї
в диханні голоду й біди
і в даль поїде… А за нею
сніг замітатиме сліди…
.....
Владимир Сосюра Блуждает осень...
© Copyright: Ковальчук Ан, 2014
Свидетельство о публикации №114072203465
Свидетельство о публикации №114072203465
Рецензии