А на земле моей идет война.
И небо красится в зловещий цвет,
Нет разницы, где чья вина,
Нам не узнать, скорей всего, ответ.
А на земле моей родной – беда,
Трепещет флаг по ветру на окном,
Нехай життя тече, немов вода,
І все колись залишиться лиш сном.
Порозумітись із собою – як?
Думки і серце, як опанувати?
Той правди віднайти хоча б маленький знак,
Де відповіді на усе шукати?
Хто має право, відібрати нагло,
І сонця й неба незрівнянний дар,
А час біжить вперед, біжить невпинно,
Перетворився світ в дурний кошмар.
Не впасти б жертвами чужих амбіцій,
Не втративши до строку би життя,
І склавши зброю ворожих амуніцій,
Не йти би поспіхом до забуття.
18. 07. 14
© Copyright: Евгения Громова, 2014
Свидетельство о публикации №114072104045
Свидетельство о публикации №114072104045
Рецензии