Не існує такої любові, як у кіно.
І не буде ніколи, не треба мені брехати!
Йдуть усі – на фільми їм все одно –
А тобі залишається тільки про них писати!
Може, в іншій реальності стиснуть твоє плече,
Поцілують в ключицю і витруть сльози…
Тільки як від ц і є ї в реальність оту втечеш?
Аніяк! Що з «дозою», що без «дози»!..
Це казки для дорослих. Культурна гра.
(Та частіше навіть і не культурна.)
- Я кохаю! – у відповідь, на-гора –
І волають про щастя, неначе дурні,
А на завтра плюють у своє ж лице,
Віддзеркалене в ширших від сліз зіницях.
Не кажіть, що існує усе оце –
Про кохання. Існують кати і вбивці,
Мазохісти, скнари та упирі –
Імпотенти чуттєвості і довіри.
Їх «навічно» річки перейдеш убрід,
П’ятки колючи об сапфіри
Чи інакше каміння, яке на дно,
Замість справжності серця вони зсипають…
Бо немає любові, як у кіно.
І ніколи не буде. Я точно знаю.
20.07.14
Як у кiно
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114072008392
Свидетельство о публикации №114072008392
Рецензии