Постелив тобі степ непробудність холодних туманів...
Так чому ж обливаються трави уранці слізьми?
Ти пішла дуже рано...Як там ти без нас зараз, мамо?
Чи не холодно ТАМ? Чи не мерзнеш бува ти у сні?
Чи болить тебе серце, як в мене болить воно, мамо?
І чи бачиш ти, також, такії же дивнії сни?
І чи ти не жалкуєш, що нас залишила так рано?
І чи видно звідтіль тобі небо і зорі ясні?
Я сумую щей досі...Ти чуєш мене - я сумую?
Полетіла б до тебе...та тільки не маю я крил...
Кажуть: час - добрий лікар...він серце і душу лікує...
Тільки чом, моя мамо, він й досі мене не злічив?
Постелив тобі степ непробудність холодних туманів...
Спомин серце шматує і капають сльози рясні...
Помолюся Богам, щоб тебе берегли, моя мамо,
Щоб спокійно душа спочивала у вічному сні...
Мамi...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2014
Свидетельство о публикации №114072005595
Свидетельство о публикации №114072005595
Рецензии
Мне почему-то после прочтения этого стихотворения, привиделась плачущая чайка над безбрежным морем. СПАСИБО!
Пирожков Колобок 12.11.2014 19:31 • Заявить о нарушении
Пирожков Колобок 12.11.2014 19:31 • Заявить о нарушении
У Вас богатое воображение...разбередили душу...с теплом к Вам!!!
Наталья Кислощук 15.11.2014 10:10 Заявить о нарушении
Наталья Кислощук 15.11.2014 10:10 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.