Колись,я зрозумію світ,
І заціную своє життя.
Буде рано писать заповіт.
Та думать про забуття.
Прокинуться почуття молодії,
В душі запалає веселка,
Як раніше..
Я зможу-зрадію...
Полечу до зірочок маленьких,
Не залишивши місця для суму,
Тяжких дум,що серце хвилюють,
Подібно мелодії струму,
Що біль на обличчі хвилюють.
Колись,я повернусь додому.
Та сам себе зможу пробачить.
Не зволікаючи на вчинки і втому,
Не зволікаючи на свою вдачу....
Колись...
© Copyright: Руслан Сергеевич Пушкин, 2014
Свидетельство о публикации №114071908863
Свидетельство о публикации №114071908863
Рецензии