Викарбовує Небо терпіння
Через зв’язані руки та ноги.
На людей сподівання гинуть,
Але квітне надія на Бога.
А інакше воно не досяжне,
А інакше його не придбати.
Лише Небо вгорі неосяжне
Може вічному нас навчати.
І не марними будуть страждання,
Сліз пролитих гірких океани.
Бо на Бога завжди сподівання
Міцним каменем помочі стане.
Викарбовуe Небо терпiння
© Copyright: Валентина Коц, 2014
Свидетельство о публикации №114071904967
Свидетельство о публикации №114071904967
Рецензии